Тарас Шевченко: "Історія мого життя складає частину історії моєї Батьківщини"

                    Благословенна най буде година,

                    І тая хата, і село
                    Що Україні принесло
                    З великих найбільшого сина.
                    Благословенна!

Богдан Лепкий

Перші весняні дні в Україні пов'язують з іменем Тараса Шевченка - основоположника нової української літератури, української літературної мови, поета, прозаїка, драматурга, художника і просто людини, серце якої увібрало, здається, весь народний біль, усю любов до життя і прагнення до волі...

Багатогранність його таланту  розкривають поетичні, прозові, драматичні твори поета, різні видання "Кобзарів", літературознавчі праці, представлені на полицях ілюстративно-книжковоїй виставки з фондів Тернопільської обласної бібліотеки для молоді.
   
Знайомлять вони і з пам'ятними місцями Тернопільщини, пов'язаними з іменем Кобзаря.  Його вже знали, як автора "Кобзаря", "Гайдамаків", поеми "Сон", серії офортів "Живописна Україна"..., коли того далекого 1846 року учаснику етнографічної експедиції,  "вільному художнику" Тарасу Шевченку,  згідно розпорядження за № 7247 Київського, Подільського і Волинського генерал-губернатор Д.Г. Бібікова, вручили подорожню, 150 рублів сріблом із витратним зошитом... 
       
Дослідник Микола Дубина у книзі "Шевченко і Західна Україна" (1969) наводить свідчення колишнього столяра Почаївської Лаври Івана Станкевича, який бачив у книзі для почесних гостей власноручний підпис Шевченка і допис "На храм 3 рубля серебром подаю". Про відвідини Почаєва є згадки в поемах Шевченка «Слепая» (1842), «Невольник» (1845), «Петрусь» (1850)",  -  відмічають Ігор Дуда та Богдан Мельничук, автори книги "Тарас Шевченко на Тернопільщині" (2007).
    
Які гіркі думи терзали поета на батьківщині  легендарного Дмитра-Байди Вишневецького, коли слухав про "сумнозвісну "гру у шахи"? Таку собі "жорстоку забаганку графів Мнішеків, котрі звеліли  викласти з каменю велетенську шахову дошку, а роль фігур виконували кріпаки. Той із панів, який вигравав "фігуру", забирав її собі у власність. Не одній матері довелося тоді оплакувати сина, дівчині - нареченого, братові - сестру...
Донині у Вишнівці розповідають, що, дізнавшись про такі немилосердні витівки власника палацу, поет зірвався з місця, довго ходив, а потім співав українську народну пісню "Ой, горе тій чайці". (Євген Дорош. Тарас Шевченко на Поділлі і Волині. Тернопіль, 2002).
      
Це, власне, устами свого героя  із повісті "Варнак", Кобзар згадував: "Возвращаясь из Почаева, я зашел в Кременец посмотреть на королеву Бону и на воздвигавшиеся в то время палаты или кляштор для Кременецкого лицея".  Його, як і Костомарова, напевне, знайомили з історією поразки орд Батия у 1240 році. За переказами, гора була облита водою і перетворилася на неприступну льодову скелю. Руські воїни кидали на ворога каміння, колоди, розплавлену смолу. Батий змушений був зняти облогу. Про це говорить і Володимир Вихрущ у вірші "Монолог Шевченка у Кременці":
          Кременцю, Кремене,
          Орди Батиєві
          Стрів ти, як личить
          Вою в бою.
          Скелі Дівочі
          В ніжному вияві,
          Вкрив ти століттям 
          Гордість свою...
     
Сьогодні про перебування Тараса Шевченка на Тернопільщині нагадують меморіальні таблиці на фасадах палацу Вишневецьких, Кременецького ліцею та будинку в Почаєві; Шевченківський зал Кременецького краєзнавчого музею;  пам'ятні знаки, погруддя і пам'ятники Шевченку; його іменем названо академічний обласний український драматичний театр. Мабуть, немає на Тернопіллі міста або селища, де б не було вулиці Тараса Шевченка. Ім'я поета увічнене в назвах 4-х населених пунктів Тернопільської області — сіл Гаї-Шевченківські Тернопільського району, Кобзарівка Зборівського району, Тарасівка Збаразького району, Шевченкове Підволочиського району.

Ось так і частинка історії Тернопільщини складає частинку історії життя Кобзаря... 

http://youthtyl.blogspot.com/